International Conference
SLAVIC LITERARY STUDIES DECONSTRUCTED: TRANSLATING UKRAINE
7-8 November 2022
7-8 листопада 2022 року, напередодні Дня української писемності та мови, у Львівському національному університеті імені Івана Франка в співпраці з Інститутом славістики Польської академії наук та за участі провідних наукових шкіл українських студій Європи, Північної Америки та Австралії відбулася масштабна міжнародна конференція «Slavic Literary Studies Deconstructed: Translating Ukraine»/«Деконструкція славістичних студій: перекладаючи Україну». Об’єднавши близько 50 провідних україністів, які виступили з доповідями на конференції, та понад 200 учасників-слухачів, ця конференція стала унікальною науковою платформою світового масштабу для перегляду ролі, впливу та позиціонування україністики в сучасному академічному та науковому просторі.
Програма конференції складалася з шести пленарних лекцій, п’яти панельних дискусій та вузькотематичних конференційних сесій. Першу пленарну лекцію прочитав професор Університету Монаша в Мельбурні (Австралія) Марко Павлишин. У своєму виступі на тему «Постколоніальні студії та неоколоніальна війна» науковець обґрунтував етичні зміни в категоріальному апараті постколоніальних студій для оприсутнення досвіду України.
Другу пленарну лекцію представила доцентка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського університету Марія Зубрицька. У доповіді «Деконструкція славістичних студій: місія (не)здійсненна» дослідниця окреслила виклики, які висуває новий Zeitgeist («дух часу») до україністики, та виокремила найважливіші кроки задля реалізації поставленої мети, зокрема, це: поява якісних перекладів ключових текстів української літератури, застосування компаративістичного підходу до аналізу творів, щоб їх інтегрувати у глобальний контекст та ін.
Засновник програми українських студій Кембриджського університету, професор Рорі Фіннін у лекції «Terra Malecognita: Україна та українські студії для нового покоління» сформулював цілісну концепцію міждисциплінарного та транснаціонального вивчення української культури, щоб переглянути її інституційний профіль у світі.
Професор Інституту славістики Віденського університету, Почесний Доктор Львівського національного університету імені Івана Франка Алоїз Вольдан спроектував такий спектр питань на німецькомовний контекст, прочитавши лекцію про представлення там українського письменства та виділивши магістральні соціополітичні та культурно-естетичні виміри цього процесу.
П’ята пленарна лекція «Як мати свій голос? Утвердження ролі українських студій» Катеріни Янгер, керівниці програми «Україна в європейському діалозі» Інституту гуманітарних наук у Відні, історикині та колеги Тімоті Снайдера, викристалізувала нову візію україністики через стратегію perception-to-action та побудови експертного середовища реформаторів.
Після цього професор Альбертського університету в Канаді Олег Ільницький прочитав лекцію-резюме «Втрата Росією дискурсивного авторитету та її війна проти України», де висунув твердження, що Україна продовжує відігравати центральну роль в політичній і культурній уяві росії, тому втрата росією дискурсивного контролю над Україною призвела до нинішньої війни, з огляду на це – важливо чітко проговорювати, які наслідки це має і має мати для сучасної славістики.
Серед іншого, конференція дозволила ретроспективно оцінити український літературний ландшафт та визначити лакуни у світовій рецепції, які необхідно заповнити спільними зусиллями перекладачів, літературознавців, істориків, видавців та усіх діячів культури, котрі можуть спричинитися до формування цілісного образу української літератури. Важливо представити її світові таким чином, щоб підкреслити тяглість традиції, розмаїття та високий рівень художнього слова.
Стрижневим елементом конференції були панельні дискусії, які панорамно охопили питання українсько-польського перекладу (за участі Катажини Котинської, Ришарда Купідури, Наталії Жимської, Марціна Ґачковські, Томаша Гадана, Йоанни Маєвської-Ґрабовської), українсько-англійського перекладу (з виступами Майкла Найдана, Олени Дженнінгс, Ніни Шевчук-Мюррей, Петра Фединського, Ганни Лелів, Алли Пермінової, Анни Антонової) та українсько-німецького перекладу (за ініціативи Алли Паславської та Любомира Бораковського). Дві панельні дискусії проблематизували труднощі в перекладі української наукової літератури по-англійськи та новітні виклики української соціолінгвістики. Зокрема панель «Визначення України в англомовному науковому просторі» за участі директора Видавничого дому Канадського інституту українських студій Марка Роберта Стеха і відомої перекладачки Тані Плавущак-Стех зосередилася на обговоренні монументального англомовного перекладацького проєкту видання «Історії України-Руси» Михайла Грушевського, що відіграватиме, а то й уже відіграє дуже важливу функцію в процесі «деколонізації» українознавства на Заході. У цьому ключі, також ґрунтовну лекцію-дискусію провела Оксана Дзера на тему деконструкції Тарасом Шевченком імперського наративу Пушкіна.
Конференційні сесії наукового форуму поставили в епіцентр питання нового письма, травми та українських текстів війни (Олена Галета, Анна Галас), аналізу традицій, інтертекстів та наративної ідентичності українських письменників (Мар’яна Гірняк, Ростислав Семків), рецепції української літератури в літературах Центрально-Східної Європи (Алла Татаренко, Михайло Гнатюк, Чарльз Сабатос, Алі Каракая, Жасміни Татар-Анделі), англомовного прочитання української класичної та сучасної літератури (Ольга Грабовецька, Юлія Наняк, Сергій Малайко, Олександр Романюк та ін.), ідеології перекладу та перекладу як інструмента для розвінчування російських міфів (Лада Коломієць, Олена Мазур).
Викладання української мови як іноземної, безумовно, є невід’ємною частиною українських студій, тому Олександра Антонів у співпраці з колегами з кафедри українського прикладного мовознавства Львівського університету ініціювала конференційну сесію на цю тему, в якій своїм дидактичним досвідом поділилися також колеги з Канзаського університету, Ґіссенського університету та Українського католицького університету (доц. Олена Синчак, доц. Ксенія Бородін).
Окремі сесії було організовано, щоб обговорити досвіди та практики інституціоналізації кафедр та центрів україністики у Варшавському (проф. Катажина Якубовска-Кравчик) та Ягеллонському (проф. Аліція Новак) університетах. У рамках цієї сесії також відбулося представлення проєкту Львівського університету про промоцію українознавства (доц. Ірина Збир) й обговорення програм підтримки перекладної літератури та книговидання Українським інститутом (доц. Оксана Левицька).
Як підсумок, серед розмаїття ідей, виголошених на конференції, варто виділити кілька ключових:
- Україна, яка впродовж століть була тим гіперпростором, де відбувалися головні, часто трагічні світові події, має нагоду перерости у гіперпростір, у якому і навколо якого генеруватимуться нові гуманітарні ідеї.
- Переосмислення славістики має бути не лише усвідомленим, але й проактивним, заснованим на концептуальних, а не поверхневих змінах.
- Україністика має вийти за межі внутрішнього самоусвідомлення до репрезентації своїх загальноєвропейських цінностей і наративів світові.
- Представляти Україну світові треба як через переклад нових актуальних і мистецько-вартісних текстів, так і через новий переклад класики.
- Саме Україна та її наратив дозволять концептуально і програмно сформувати майбутнє Європи.
