Єдиний ринок, євро, Шенген: символи євроінтеграції

Інтеграція в рамках Євросоюзу має безпосередній вплив на життя пересічних громадян. Вони можуть вільно навчатися чи працювати в будь-якій державі ЄС; загальносоюзне законодавство стає дедалі вагомішим у законодавчих масивах держав-членів; зникнення кор.донів між країнами ЄС пожвавлює міжлюдські контакти. Особливо вагомими здобутками ЄС є єдиний ринок, єдина валюта та Шенгенський простір.


Створення в рамках ЄС єдиного ринку усунуло бар’єри для розвитку бізнесу – такі як митні кордони чи відмінні стандарти й норми у країнах-членах. Це сприяло розвиткові підприємництва й, відтак, зростанню економіки. Єдиний ринок ЄС є на сьогодні найбільшим у світі. Його перевагами користуються споживачі, адже більша конкуренція та кращі можливості для бізнесу означають дешевші та якісніші товари і послуги.


Євро – єдина валюта Європейського Союзу. Її почали використовувати з 1999 року для безготівкових розрахунків, а з 2002-го банкноти і монети євро було запроваджено у готівковий обіг. Єдина валюта несе громадянам значні переваги: зменшення витрат під час подорожей та позбавлення необхідності обміну грошей; можливість безпосередньо порівняти вартість товарів і послуг у різних країнах; стабільність цін. Євро, разом із доларом США, нині основна резервна світова валюта.


Станом на 2013 рік єдину валюту використовують 18 із 28 держав-членів ЄС: Австрія, Бельгія, Греція, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція. Литва планує перейти на євро з 1 січня 2015 року.


Разом із єдиним ринком та євро Шенгенську зону вважають одним із найбільших досягнень Євросоюзу. Угоду про її створення було підписано Бельгією, Францією, Німеччиною, Люксембургом та Нідерландами 1985 року в люксембурзькому містечку Шенген. Вона передбачала скасування на спільних кордонах цих країн усіх перевірок людей незалежно від їхнього громадянства, вироблення однакових стандартів контролю на зовнішніх кордонах та запровадження спільної візової політики. Тобто було створено простір без внутрішніх кордонів.


Відтоді Шенгенська зона постійно розширювалася. Це принесло відчутну вигоду звичайним людям, дозволивши їм подорожувати без проходження прикордонних перевірок. Водночас свобода пересування всередині супроводжується посиленням контролю на зовнішніх кордонах – щоб ефективно боротися з організованою злочинністю, тероризмом, нелегальною міграцією та торгівлею людьми і наркотиками. Країни Євросоюзу співпрацюють в сфері правопорядку та правосуддя для того, щоб зробити Європу безпечнішою.


Станом на середину 2013 року до Шенгенської зони входили 22 країни ЄС (усі держави-члени крім Болгарії, Кіпру, Ірландії, Румунії, Хорватії та Сполученого Королівства). Також учасницями цього простору без кордонів є чотири держави, що не входять до Євросоюзу – Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія.